Archive for 3 Липень, 2013

Урочиста академія з нагоди вручення дипломів випускникам юридичного факультету

3 липня 2013 року Актова зала Львівського національного університету зібрала велелюдне товариство випускників юридичного факультету та їхніх батьків, колег, гостей під час Урочистої академії з нагоди вручення дипломів.

Читати далі

Українська мрія Тараса Шевченка

За рік до 200-ліття Тараса Шевченка хочеться поміркувати про його візіонерство, прозирання майбутнього України, і ширше – про українську мрію поета як у її загальнонаціональному, так і в індивідуально-приватному вимірі.

Сила Шевченкової уяви, як відомо, в часи дитинства стимулювалася такими чинниками, як схильність до самотності, потаємність, зосередженість на житті свого внутрішнього “Я”, виняткова емоційна вразливість. Десь тоді, в дитячі роки, Тарас чув перекази про заховані гайдамаками скарби, чув легенду про Звенигору, з вершини якої у час небезпеки лунав тривожний дзвін, – і згодом, у 1843-му, мистецька фантазія поета трансформувала ці історії в надзвичайно містку метафору, символ скарбу, якого дошукуються вороги України, – проте розшукати не можуть. Що ж до дітей матері України, то вони слід до скарбу загубили, хоча, вірить поет, не назавжди.

Читати далі

Посада і роль завліта в театрі

Інтерв’ю з Ніною Бічуєю

Мар’яна Станіславчук: Ніно Леонідівно, розкажіть, будь ласка, в якому середовищі Ви росли, навчалися?
Ніна Бічуя: Родина, школа, університет, книги. У шести-семирічному віці знала від батьків про Голодомор, Володимира Винниченка, Симона Петлюру, Юрія Тютюнника. Читала Лесю Українку, Панаса Мирного, Стендаля, Шекспіра, Золя, Меріме, Бальзака, Достоєвського, Толстого – одним словом, вся “гримуча” літературна суміш ще до Університету, це було основне “середовище”, присутність персонажів і їхніх творців. Закінчила школу у Львові, не знаючи, що її приміщення вибудували на гроші Іллі та Іванни Кокорудзів, педагогів і громадських діячів, і що вони навчали дітей у цій школі. Приватна дівоча гімназія “Рідної школи” Українського педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові. Я закінчила цю школу, не відаючи також, що серед моїх учителів були й такі, які закінчили цю школу до “Золотого вересня” 1939 р. (математик Стефанія Миколаївна Базилевич), й такі, які викладали тут також до того самого “вересня”, – досконалий знавець німецької мови Петро Ілліч Мечник – випускник Віденського університету. Але вони нам не розповідали. Так як і про те, що учнями цієї школи були дівчатка, яких засудили до смертної кари у “Процесі 59-ти” за участь у національній боротьбі проти сталінського режиму. Поряд зі мною сиділа в класі дівчинка Іринка Трусь. Одного дня я залишилася без подруги: її вивезли. Дякувати Богові, вона повернулася за багато літ до Львова. А от про вивезену також вчительку співів не знаю, чи повернулась. В Університеті (авт.– Ніна Бічуя закінчила факультет журналістики у Львівському державному університеті ім. І. Франка – нині Львівський національний університет ім. І. Франка) теж було “мовчання”, недовіра й зневіра. Були педагоги, які навчали натяками, але й були такі, що змушували доносити й “продавати” друзів. На курсі зі мною вчилися Михайло Осадчий, Ігор Сандурський.

Читати далі

Французькомовна критика на зламі тисячоліть: Маркіян Шашкевич і “Руська Трійця”

Життя й літературна діяльність о. Маркіяна Шашкевича та його побратимів із “Руської Трійці” не дуже знана в західних французькомовних літературних колах. Та й серед української діаспори, зокрема у Франції та Бельгії, яка спільно організовувала в 70-80 рр. величні наукові симпозіуми, перевага, звичайно, віддавалася Т. Шевченкові, І. Франкові, Лесі Українці, а також Г. Сковороді. Та все ж ім’я Маркіяна Шашкевича присутнє всюди, коли йдеться про український літературний процес взагалі, про Т. Шевченка, а особливо про західноукраїнську літературу.

Читати далі